Історія великого коміка німого кіно, сценариста та режисера Чарлі Чапліна — це не лише історія успіху та світового визнання, а й історія глибоких особистих трансформацій. Хоча офіційних підтверджень про те, що Чаплін виголосив саме таку промову, немає, слова «Коли я полюбив себе» часто приписують йому, і вони стали джерелом натхнення для мільйонів людей по всьому світу. Ця промова, що звучить як глибоке одкровення, є справжнім гімном самоприйняття, любові до себе та життя.

Катерині зараз 52. У її очах – відбиток довгого шляху, позначеного невидимими рубцями дитинства. Спогади, мов уламки розбитого дзеркала, болюче кололи пам'ять, починаючи з того фатального чотирирічного віку, коли її дитячий світ перетворився на поле бою для найдорожчих людей – батьків. Їхні сварки, гучні й безжальні, вривалися в її тендітну свідомість, сіючи страх і тривогу. Вона не отримала тієї безумовної любові та прийняття, на які заслуговує кожна дитина, натомість відчувала лише напругу та холод. А у шість років пролунав грім розлучення, що став не кінцем кошмару, а лише початком її власної, глибоко особистої боротьби.

Збережи собі і періодично нагадуй! В більшості випадків нам здається, що щось в житті йде не так, щось з нами не так і т.д. Але це лише здається...

Страх смерті, або танатофобія, є одним з найпоширеніших і найглибших людських страхів. Він багатогранний і може мати різні причини, які часто переплітаються між собою.

— Я пам’ятаю день, коли помер. Мені було шість. Пол Александер дійсно помер. Саме так записали в лікарні. Саме так повідомили батькам. Він перестав дихати, посинів, і все — серце більше не билося. Але за кілька хвилин... він повернувся. Не тому, що лікар зробив диво. Просто… повернувся. Сам, ніби відмовився вмирати.