П'ятниця, 19:00. Робочі чати поступово затихають, ноутбук зачинено, але мозок за звичкою продовжує прокручувати завдання, розмови та списки справ на понеділок. Знайомо?

Чи помічали ви, що одні люди ніби мають суперімунітет — завжди бадьорі та енергійні, тоді як інші постійно «чіпляють» кожен перший вірус? Річ тут не лише в генетиці чи вітамінах. Наше тіло миттєво реагує на те, з якими думками ми прокидаємося. Воно вміє зцілюватися самотужки, головне — йому не заважати.

Бувало таке, що ви прокидаєтеся вже втомленими? Чи начебто все добре, але раптом ні з того ні з сього хапає шлунок чи починає нити спина? Зазвичай ми списуємо це на погоду, генетику чи завал на роботі. Але найчастіше ми руйнуємо себе самі — простими щоденними діями, на які навіть не звертаємо уваги. Наше тіло та мозок працюють у тісній зв'язці, і побутові звички буквально програмують нас або на здоров'я, або на постійні хвороби.

Іноді нам здається, що ми точно знаємо, чому нас приваблюють одні люди та залишають байдужими інші. Ми пояснюємо це характером, зовнішністю, спільними інтересами або життєвими цінностями. Проте Карл Юнг дивився на це значно глибше.

Карл Юнг вважав, що друга половина життя має свої психологічні закони. Якщо в першій половині ми будуємо місце у світі, то в другій починаємо будувати стосунки із собою.