— Від кого ти втікаєш? — запитав я клієнтку. — Від своїх страхів, — одразу відповіла вона. Я зробив паузу і знову запитав те саме: — Від кого ти втікаєш? — Від конфлікту, — трохи впевненіше мовила вона. Я подивився їй у очі й сказав повільно: — Послухай уважно... Від кого ти втікаєш?

Трудоголізм, нескінченний біг і «усі успіхи світу» у чоловіків часто виявляються не високою продуктивністю, а маскою прихованої депресії. Спроба постійно бути в русі просто глушить внутрішній біль і в результаті спалює людину вщент. Коли чоловік працює по 14 годин на добу, постійно кудись поспішає і не може присидіти на місці ні хвилини, ми зазвичай кажемо: «От це продуктивність! Оце амбіції!». Але якщо придивитися, за цим часто ховається зовсім інше. Бостонський сімейний психотерапевт Терренс Ріл ще наприкінці 90-х влучно помітив: чоловіки з прихованою депресією просто не вміють зупинятися. Вони біжать.

Тому що одного дня питання «Що я маю?» перестає бути головним. І на його місце приходить значно важливіше питання: «Ким я став за всі ці роки?»

Багато чоловіків роками шукають відповідь, чому їм важко приймати рішення, будувати рівноправні стосунки або реалізувати свій потенціал без постійного самозахисту. Відповідь лежить у внутрішній психологічній сепарації та дорослішанні.

Він відкрив маленьку кав’ярню на розі забутої всіма вулиці. Жодного брендингу, нульовий трафік і лише одна вивіска: «Відкрито з 5:00 ранку». Навколишні тільки крутили пальцем біля скроні: «Серйозно? 5 ранку? Та хто туди піде?»