Трудоголізм, нескінченний біг і «усі успіхи світу» у чоловіків часто виявляються не високою продуктивністю, а маскою прихованої депресії. Спроба постійно бути в русі просто глушить внутрішній біль і в результаті спалює людину вщент. Коли чоловік працює по 14 годин на добу, постійно кудись поспішає і не може присидіти на місці ні хвилини, ми зазвичай кажемо: «От це продуктивність! Оце амбіції!». Але якщо придивитися, за цим часто ховається зовсім інше. Бостонський сімейний психотерапевт Терренс Ріл ще наприкінці 90-х влучно помітив: чоловіки з прихованою депресією просто не вміють зупинятися. Вони біжать.

«Хочеш бути успішним — спілкуйся з успішними». Популярна порада, правда? На початку своєї кар’єри в коучингу я свято в це вірив. Знайшов спільноту, де збираються «сильні світу цього», і, не вагаючись, купив квиток на бізнес-сніданок.

Він відкрив маленьку кав’ярню на розі забутої всіма вулиці. Жодного брендингу, нульовий трафік і лише одна вивіска: «Відкрито з 5:00 ранку». Навколишні тільки крутили пальцем біля скроні: «Серйозно? 5 ранку? Та хто туди піде?»

Хочете власну справу? Просто беріть і робіть. Поки не відкрили — це не бізнес, а просто фантазія.

Час — це просто календар, а не терапевт. Сам по собі він нічого не лікує, а лише прикриває старі психологічні рани «пилом» нових подій. Дитячі образи й знецінення не зникають, а законсервовуються всередині. Вони роками непомітно керують нашою самооцінкою, змушуючи вже дорослих і успішних людей комусь щось доводити. Єдиний спосіб позбутися цього болю — свідомо повернутися туди й прожити його.