Він сидів навпроти мене — втілення успіху. Дорогий костюм, впевнений погляд, який зазвичай змушує опонентів на переговорах нервувати. Він нагадував голлівудського актора, що грає роль «людини, у якої все під контролем». Але зараз цей «актор» хотів лише одного: провалитися крізь землю.

Катерині зараз 52. У її очах – відбиток довгого шляху, позначеного невидимими рубцями дитинства. Спогади, мов уламки розбитого дзеркала, болюче кололи пам'ять, починаючи з того фатального чотирирічного віку, коли її дитячий світ перетворився на поле бою для найдорожчих людей – батьків. Їхні сварки, гучні й безжальні, вривалися в її тендітну свідомість, сіючи страх і тривогу. Вона не отримала тієї безумовної любові та прийняття, на які заслуговує кожна дитина, натомість відчувала лише напругу та холод. А у шість років пролунав грім розлучення, що став не кінцем кошмару, а лише початком її власної, глибоко особистої боротьби.