Це найбільш емоційний та складний розділ. Тут ми заходимо на територію, де безсилі логіка та звичний оптимізм. Ми говоримо про те, що Віктор Франкл називав «трагічною тріадою» людського існування: страждання, провина та смерть.

Іноді роки терапії та тонни книг із психології зводяться до кількох фундаментальних істин. Якщо їх по-справжньому «прожити», а не просто прочитати, внутрішній компас налаштовується напрочуд швидко.

Часто люди впадають у відчай, бо шукають «Великий Сенс» у майбутньому, ігноруючи можливості, що лежать під ногами. Але зцілення починається тоді, коли ми розуміємо: сенс — це не точка призначення, це спосіб взаємодії зі світом. Існує троє головних шляхів, по яким сенс приходить у наше життя.

Більшість сучасних проблем виникає через те, що ми плутаємо «дім», у якому живемо, з «господарем», який у ньому мешкає. Коли ми кажемо «я», ми зазвичай маємо на увазі суміш своїх звичок, емоцій та фізичного стану. Але антропологія сенсу стверджує: людина — це набагато складніша архітектура. Вона тривимірна.

Ми живимо в парадоксальні часи. Людство досягло вершини матеріального комфорту, про який наші предки не могли навіть мріяти. Ми приборкали атоми, перемогли багато хвороб, створили мережі, що з’єднують континенти за секунди. Але чому ж тоді кабінети психотерапевтів переповнені, а полиці аптек ломитимуться від антидепресантів?