У сучасному світі фраза «будь собою» стала настільки популярною, що часом здається очевидною і зрозумілою кожному, хоча якщо зупинитися хоча б на кілька хвилин і поставити собі просте запитання про те, що саме означає бути собою, відповідь виявляється далеко не такою простою, як могла б здатися на перший погляд.
Протягом багатьох років я теж використовував цей вислів у різних ситуаціях, вкладаючи в нього різні значення, які іноді навіть суперечили одне одному.
Залежно від обставин, «бути собою» могло означати проявити твердість або, навпаки, дозволити собі вразливість, наполягти на своєму або прийняти власні обмеження, боротися чи відступити. І чим більше я намагався знайти універсальне визначення, тим більше занурювався у питання екзистенційної глибини.
Що означає бути собою? Як виглядає стан, коли людина справді живе власне життя? І що відбувається тоді, коли вона перестає бути собою?
З часом я прийшов до висновку, що буття починається не з визначень, а з усвідомлення. Буття — це те, де я є, з ким я є, що присутнє у моєму житті, а чого в ньому немає. І саме в цьому просторі виникає цікаве розрізнення між поняттями «я» та «моє».
Ми часто настільки наповнюємо своє життя тим, що вважаємо своїм — статусом, бізнесом, досягненнями, обов'язками, майном, відповідальністю, ролями та очікуваннями інших людей, — що поступово перестаємо бачити того, хто стоїть за всім цим. Наше «моє» займає так багато місця, що за ним стає майже непомітним наше справжнє «я».
Але особистість не можна звести до набору функцій чи соціальних ролей. Для мене людське «я» більше схоже на дорогоцінний кристал, який має безліч граней. Кожна грань по-своєму відображає світло, по-своєму взаємодіє зі світом і по-своєму проявляється в різних життєвих ситуаціях. Одні грані добре відшліфовані життєвим досвідом, інші ще тільки очікують свого часу.
Одними гранями ми повернуті до близьких людей, іншими — до партнерів по бізнесу, треті відкриваються лише в моменти особливої близькості або кризи.
Для того щоб спростити цей складний внутрішній світ, психіка створює ролі. Ми ніби вдягаємо їх на свій внутрішній кристал як костюми, через які стаємо зрозумілішими собі та оточенню. Керівник, власник бізнесу, чоловік, дружина, батько, друг, наставник — усе це ролі, які допомагають взаємодіяти зі світом.
І саме тут виникає важливе усвідомлення. Якщо в одній ситуації ви сильні та рішучі, а в іншій розгублені або вразливі, це не означає, що одна з цих версій вас справжня, а інша — ні. І сила, і слабкість можуть бути однаково вашими.
І рішучість, і сумнів можуть належати вашій особистості. У такі моменти ви залишаєтеся собою, тому що проживаєте те, що насправді присутнє всередині вас.
Проблема починається не тоді, коли ми переживаємо складні почуття чи демонструємо різні сторони своєї особистості. Вона починається тоді, коли всередині себе ми добре знаємо, як хотіли б прожити певний момент життя, але не наважуємося це зробити. Коли бачимо власну правду, але відмовляємося від неї заради чужих очікувань.
Коли внутрішньо розуміємо свій вибір, але обираємо інший шлях лише тому, що так колись навчали, так прийнято або так безпечніше. Саме в такі моменти людина починає грати не свою роль.
На нас можуть впливати батьківські послання, які ми давно перестали помічати. На нас можуть впливати старі травми, які продовжують визначати сьогоднішні рішення.
Ми можемо підкорятися авторитетам, чиї переконання давно стали частиною нашого внутрішнього голосу. Ми можемо жити відповідно до страхів, навіть не усвідомлюючи цього.
І тоді відбувається щось дуже важливе. Людина перестає просто виконувати невластиву їй роль. Вона починає суперечити власній природі. Вона укладає непомітний пакт із самою собою, в якому поступово відмовляється від частини своєї внутрішньої правди заради зовнішнього комфорту, схвалення чи передбачуваності.
Саме тому бути собою — це не означає завжди бути сильним, успішним або впевненим. Бути собою означає жити відповідно до власної внутрішньої конституції, власних цінностей, моральних орієнтирів та глибинного відчуття правильності свого шляху, навіть якщо цей шлях іноді супроводжується сумнівами, страхом або необхідністю робити непрості вибори.
І, можливо, одне з найважливіших питань дорослого життя звучить не «Хто я?», а «У яких моментах свого життя я перестаю бути собою і що змушує мене відмовлятися від власної правди?». Саме з відповіді на це запитання часто починаються найбільш значущі зміни.
Якщо ви досягли значних результатів у бізнесі та житті, але все частіше помічаєте внутрішню втому, відчуття втрати сенсу або дивне переживання, ніби живете успішне, але не зовсім своє життя, запрошую вас на діагностичну консультацію. Іноді одна глибока розмова допомагає побачити, де закінчуються чужі сценарії та починається ваш власний шлях.
