Дозвольте нагадати одну важливу інформацію, яка нам усім відома, але шум сучасного світу її заглушує.
Чим сильніший стрес (криза -це майже завжди стрес) - тим ближче ми спускаємося до свого базового рівня.
Базовий - це той, який ми отримали (повинні отримати, як природний закон виживання) у дитинстві. І цей базовий рівень в основі закінчується формуватися переважно в 21 рік. Але якщо є травма, яка настільки має вагу, що блокує або сильно уповільнює розвиток конкретного процесу, то база навіть у 50 років може бути не сформована та не закінчена в якійсь сфері людини. А отже, саме в цій сфері діятимуть важелі та аргументи, щоб уникнути будь-яких рішень та відповідальності.
Спробуємо розглянути як це працює у повсякденному житті:
Наприклад, ви серйозно захворіли, або сильно втомилися, часом переїли (сильно перевантажили себе їжею/питтям або просто нажерлися), перенервували, закохалися, втратили роботу, переїжджаєте, отримали відмову в контракті, накосячили, не виконали план, тощо- ви поринаєте в стрес. Тобто ви все більше реагуєте на світ (відповідаєте своїми діями, словами, вчинками, розумовою та психічною діяльністю ну і тд тп) з-під базових внутрішніх налаштувань.
Налаштування – свого роду повзунки як у еквалайзері. Чим сильніший і/або довший стрес, тим вони спускаються все нижче до базових, тим менш ефективні ваші дії щодо подолання кризи. Тому що за замовчуванням, у базових налаштуваннях є очікування, що прилетить раптом чарівник і вирішить все за вас.
Ну а якщо відбувається відкат до базових рівнів, то працюють базові процеси, базове реагування, базові стани. Це все одно, якби дитину чи підлітка посадити у крісло директора та звалити на нього всю відповідальність під час кризи.
Тоді створюється відчуття безвиході, глухого кута, циклічності з якої не видно вихід, деструктивної невизначеності.Такий тривалий стан справ призводить до поступового обрушення всього, в чому проживає людина, або де функціонує команда.
Як із цим справлятися?
1) Стабілізуватися. Тоді, коли Я ЗМОЖУ САМ не спрацьовує, запросить допомогу.
2) Після стабілізації, провести інвентаризацію фактів та домислів. Зафіксувати реальне зображення.
3) Провести інвентаризацію ризиків. Управління ризиками – запустити.
4) Запросити фахівця, у якого є навичка – віддзеркалювання (науково – це 7 ступенів активного слухання), щоб розглянути свою реальність як би з боку, зі сторони.
5) Визначити перший крок та почати активно його здійснювати.
У кризу – ці дії важливо робити після закінчення будь-якого кроку. Спочатку після завершення кожного такого кроку, потім тільки тих, що сильно прив'язані до ризик менеджменту. Це свого роду частина мистецтва управління змінами. Управління – це не контроль, тому частина людей при спробі контролювати зміни зазнають промахів. Керувати змінами, це керування хаосом.
Хто може надавати професійну допомогу у такі часи?
Фахівець, хто вміє може допомогти вийти з базових налаштувань . Хто вміє швидко (за одну зустріч) та лагідно стабілізувати людину. Хто вміє чути та показати вам те, що ви пропускаєте, свого роду здійснюючи ефект дзеркала як в автомобілі. Так ви здатні бачити, що не очевидно, що може впливати, що упускається. Так ви мінімізуєте ризики, то ви посилюєте свою здатність стратегічного мислення.
Якщо вам потрібно швидко та лагідно стабілізуватись, та/або вам цікаво спробувати, як це відобразитись “як у дзеркалі”, почути те, що поза усвідомленням але здатне впливати на ваше життя – запрошую до себе на консультацію.
