Є сфери, в яких все просто і зрозуміло. Посіяв, поливаєш, удобрив – через стільки то часу буде перший урожай. І так по колу. Багато інформації, рекомендацій, експертності.
Але в житті немає книги під назвою "Успішне і щасливе життя Святослава, Ольги, Євгена і т.п. Є минуле, де перемішаний досвід і ілюзії, довіра і зрада, дурість і дорослішання. Немає простоти, але є заплутаність, невизначеність в кожному дні, в якому доводиться робити вибори і кроки. що ти пережив і переживаєш. Є купа різної інформації, що шумить, кидається на тебе з заголовків, що кричать з яскравих реклам.
А ще очікування... Вони як простягнуті дитячі ручки, що постійно кажуть “дай”, а якщо не наповнюєш їх, то перетворюються на наглядачів, що мутузять тебе, твій світ, твій стан.
І виникає момент, де ти опиняєшся, немов у “фрустрації”, ніби дивишся на себе, на своє життя зі сторони. Ти бачиш свої стосунки, свої цінності, свої вчинки в моменті часу, ніби переглянувши фільм на одному подиху. І виникає питання це те життя, ті цінності, ті сенси, які я насправді хочу проживати?
Якщо зсередини, з глибини ти чуєш відповідь «так» яку не треба виправдовувати або аргументувати. Вона ніби шепіт вітру у теплий день. Від цього “так” стає спокійно та легко. І подальше життя проходить наповнюючи тебе проживанням цінностей та сенсів.
Але якщо такої відповіді немає (тиша) або раптом усередині починається діалог, де хочеться виправдати свої вчинки та своє життя, то ти чуєш відповідь “ні”. Страшна відповідь, яку не хочеться приймати, а хочеться щось довести. Але голос усередині не сперечається. Просто не настає усвідомлення легкості та свого шляху. Натомість з'являються тривожність та сумніви.
Такий момент, коли це все відбувається – це точка екзистенційного розвороту чи повороту. Крапка як момент, як час, де є шанс, є час почати жити своє життя, свої цінності, свої сенси.Точка, де рівень важливості настільки великий, що звичайні, сучасні загальнолюдські значущості, перемоги, задоволення сьогоднішнього світу стають дрібними і не дають вже стільки енергії, як раніше.
На кону – ЖИТТЯ. Це момент, екзистенційного, внутрішнього вибору, який призведе до результатів, що супроводжуватимуть усе життя людини. Цінність екзистенційного вибору неможливо описати повністю. Це можна лише пережити. Виникає безліч питань у зв'язку з цим та відповіді на них:
Як підготуватися до такої фрустрації? - Ні як. Вона просто настане і вам мати з нею справу.
Як витримати тиск такого екзистенційного вибору? – Уповільнитись, звернутися до тих, хто здатний вам допомогти у таких питаннях, фахівець, хто вивчав екзистенціалізм, і сам проходив свій екзистенційний вибір.
Що буде, якщо застрягнеш у точці вибору з різних причин? – Почнеш проживати застій, який буде відчувається у втраті смаку життя, нудності тощо.
Як зрозуміти куди і як зробити свій поворот/розворот? – Прислухатись до себе справжнього та почути себе. Почати діалог із собою, у своїй душі.
Що найскладніше у всьому цьому? - Тут все не просто. У кожного будуть свої складнощі залежно від індивіда та обставин, у яких він проживає. Як на мене – це не зробити свій вибір.
Але я бачив не тільки радість зробленого вибору, а й гіркоту, забуття тих, хто вирішив зупинитися у виборі... і просто чекати. Чекати, що хтось інший (Бог, доля, батько) зробить цей вибір за них. Тоді життя поступово наповнюєтеся стражданням та відчуттям непотрібності.
Якщо вам важко пройти свою точку екзистенційного повороту чи розвороту – запрошую на консультацію.
