Психологічна, коучингова етика - дивний предмет, вона як би є, але багато хто вважає за краще думати, що її немає. Частково тому, що в умовах соціальних мереж вона починає старіти. Однак є непорушні речі, які таки неетичні для психолога поза часом. Спати з клієнтом, мати з ним романтичні стосунки та дружити не можна.

 

І якщо про перші два пункти все більш-менш зрозуміло (терапевт-це все-таки батьківська фігура, а при таких розкладах це, вибачте, справжнісінький інцест, нехай і психологічний), то ось з третім багато питанням.

 

Чому ж людині хочеться дружити зі своїм коучем або терапевтом?

Якщо з поверхневого і банального-то психологи-це досить розумні, освічені, тонко відчуваючі і емпатичні люди. Я не знаю, хто б не хотів мати такого друга.

 

Однак якщо копнути глибше, то дружба з коучем, терапевтом це трохи «читерство»: людина входить у терапевтичні та/або коучингові стосунки і з порога отримує прийняття. Повне та всепоглинаюче.

 

Те, що у звичайних дружніх відносинах пробудовується місяцями, іноді роками (і не завжди повною мірою), людина отримує майже відразу. Вона у цілком безпечних стосунках, оскільки знає, що коуч та/або терапевт не засудить, не буде пасивно-агресивним, здатний на пряму комунікацію.

Спілкування з ним приносить полегшення та позитивні зміни у житті. Навіть якщо у терапії має місце конфронтація, вона однаково закінчується корисно для клієнта. Я б теж хотіла дружити з такою чарівною істотою, поряд з якою розквітає моє життя. Тільки є нюанс: стосунки у сесіях не є звичайними, людськими.

 

Стосунки в сесіях вибудовуються спеціальним чином. Формат розмови вибудовується спеціальним чином. І сам консультант роками тренується мислити, реагувати та діяти спеціальним чином. І все це відрізняється від того, що у нас є у звичайному житті. Якщо завгодно, терапевтичний простір ізольований як хірургічний кабінет, туди не проникає нічого, чому не дозволяє проникнути психолог, коуч або сам клієнт. Останній там у центрі всієї уваги—, і оскільки його думки та почуття оголені, консультант створює “стерильну” атмосферу для роботи з усім цим. У реальному житті ніхто такий простір створювати не стане.

 

Щоб створювати “стерильну” атмосферу та діяти певним чином, коуч, психолог витрачає колосальну кількість енергії. У реальному житті навряд чи хтось витрачатиме стільки енергії перманентно.

 

Коуч, психолог стабільний та постійний. Ви знаєте, коли ви його побачите, як проходитиме ваше спілкування, всередині терапії виставлені чіткі межі. У звичайному житті люди не так спритно оперують кордонами, і абсолютно точно не є тими, хто регулярно виділятиме вам час. Сесія триває скількі то хвилин раз або два на тиждень. Від друзів зазвичай чекають, що вони на зв'язку частіше.

 

Таким чином, психолог, коуч – це щось чудове. Все для вас, стабільне, уважне, на вашому боці, спілкування з ним позитивно впливає на ваше життя. Тут дуже легко забути, що це лише професійна роль.

 

Дружба ж процес обопільний, що виключає таким чином всі можливі бонуси, які ви отримуєте від спілкування з консультантом у форматі психологічних консультацій. 

І важливо бути чесним: якщо мова про психолога, коуча, вам, швидше за все, потрібен зовсім не друг, а зручна людина з доступом до неї 24/7. Це бажання легко зрозуміти