У житті буває такий період, такий стан, такі відчуття, що я тут і не там. Я ніби вийшов з точки "А" і це добре, але так і не дістався своєї точки "Б".
Наче я застряг. У такому стані – найгірше. Бо налагоджені зв'язки, звички, закономірності, хай навіть місцями дуже важкі – перервалися. А нові, ті, які я більшою мірою хочу переживати – не настають.

І що довше людина “зависає” у такому становищі, то більше сил він втрачає. Йому здається, що він відпочиває, що набирається сили, що він відходить від того минулого. Але правда така, що насправді саме в цьому місці немає життєвих ресурсів на “зависання”. Вищий закон світобудови диктує правило життя – йти до точки “Б”.

А якщо я втомився? - тобі буде дано стільки енергії на відновлення, що вистачало б витримувати і йти.

А якщо мені добре у такому стані? – це повільна смерть, як у час замерзання. Тобі не хочеться не тому, що ти не хочеш, а тому що з кожним днем просиджування в тебе закінчуються життєві сили. І одного разу ти вже просто не зможеш...

Як взяти себе до рук у такому зависанні? - Продовжити свої зміни, свій шлях.

А якщо немає сил? – звернутися за допомогою до фахівців (наприклад до нашого агентства).

Метафорично, щоб показати як екзистенційно виглядає подібна ситуація “зависання” – уявіть собі пологи дитини, коли вона зупинилася на половині шляху. У цьому стані всім вскладо та важко. Є небезпека смерті.

У житті розтягнутіше і тому не так реактивно чується подих смерті. Але в цьому є додатковий ризик – ми звикаємо. І притча про жабу, що зварилася в окропі при повільному поступовому підігріві – це те, що може статися і з нашим життям. Питання не в тому, що за обставини привели вас до цього стану, а в тому, як довго ви там прибуватимете.

Хочете вийти зі свого "зависання" - запишіться на консультацію, щоб вже з першої зустрічі отримати для себе ресурсну підтримку, опори та рекомендації щодо вашого персонального виходу з цього стану.

Тут (за посиланням) ви знайдете тих, кому я допоміг подолати їхню кризу в конкретний момент їхнього життя.