Світ бізнесу навчає нас оцінювати ризики, прогнозувати наслідки та створювати системи контролю, які допомагають уникати небажаних втрат, тому цілком природно, що з роками людина починає дивитися на життя через ту саму призму.

Але існує одна сфера, де ця логіка працює дуже погано - це любов.

Любов дивним чином нагадує інвестицію, яка не дає гарантій прибутку, не має договору страхування і не передбачає можливості повернення вкладених коштів у разі невдачі.

Саме тому багато людей віддають перевагу контролю замість близькості. Карл Юнг говорив, що ми закохуємося не лише в іншу людину, а й у власні проєкції, які переносимо на неї. І лише з часом починаємо бачити реальну людину. Саме тоді починається або любов, або втеча.

Для багатьох успішних людей втеча виглядає дуже пристойно. Вона може називатися розвитком бізнесу, новим проєктом, важливими переговорами або черговою подорожжю.

Проблема лише в тому, що від себе втекти неможливо. Джеймс Холліс пише, що друга половина життя неминуче ставить перед людиною питання сенсу. У цей момент стає очевидно, що досягнення можуть приносити задоволення, але не здатні замінити глибокий людський зв'язок.

І тут виникає парадокс. Ми можемо ризикувати капіталом, репутацією та кар'єрою, але водночас боятися ризикувати власним серцем.
Якщо дивитися на це з гумором, то іноді керувати компанією із сотнями співробітників здається простішим завданням, ніж сказати комусь: «Ти мені небайдужа людина».

Проте саме в цій вразливості часто знаходиться те, що екзистенційні філософи називали справжнім життям.

Запрошення до розмови

Якщо ви відчуваєте, що за зовнішньою успішністю залишається багато невисловлених почуттів, страхів або запитань про близькість, запрошую вас на консультацію для дослідження тих сфер життя, які не вимірюються фінансовими показниками, але визначають його якість.