Часом, коли я читаю або дивлюся відео, де трохи відкривають роботу хірурга, особливо нейрохірургів - я щиро приголомшений тим, як точно і тонко орудують гострим скальпелем, як віртуозно працює команда помічником, які дивні інструменти демонструють. Хірург постійно ходить "тонким льодом".
Ура – все вийшло. Потім пацієнт проходить стадію відновлення. Йому боляче, важко, але організм починає відновлюватись.
Якщо пацієнт довго був у положенні лежачи – йому доводиться знову ходити, це стадія реабілітації.

Навіщо це я?

Перша частина – це метафора. Тому, що моя робота з внутрішнім світом клієнта (душею) – дуже схожа на цю метафору за кількістю стадій і ходінням по “тонкому льоду”, але відрізняється тим, що шви не видно, хоч їх ми відчуваємо.
Ніхто не вважає, що після операції людина стрибатиме. Це норма. Організм пережив сильний стрес, втручання. Усі сили йдуть на відновлення. Потрібно спокій.

Так і в роботі із внутрішнім світом. Люди вважають, що якщо їм погано і вони звернулися, наприклад, до мене, то після однієї сесії – щасливі поскакали жити колишнім життям)))). Ну камон, народ))). При роботі із сильною травматизацією нам важливо пройти всі три стадії, як у медицині.
Смішно, але в наших просторах існує інша думка, що все це фігня треба по бистрячку.

Приходить людина (45+) із душевною раною. Починаєш працювати (діагностувати). При чому у нас, консультантів, є свої аналоги МРТ, рентгенів, але вони вбудовані всередину фахівця.Так, людині погано, тому що не просто душевна рана присутня, але в ній ще й сокира по саму рукоятку стирчить, часів її підлітковості.

Робота (мене зрозуміють психологи) – ще та, дістати сокиру, склеїти душевну рану... Дістаємо цю довбану сокиру, а там прямий підпис від кого і чому. Показуєш клієнту. Він увесь такий зворушливий, усе розуміє, з усім згоден. А потім починається те, що показує, що ми люди – за своєю природою дивовижні, як у хорошому розумінні, так і в негативному.

Після важкої та складної роботи, через де який час приходить клієнт із тими самими симптомами. Дивно, говорю. Починаю працювати. Звичайно, насамперед дивимося туди, де була рана. А там - .... ця ж сокира і свіжі сліди присутності.
Як так?

Відповідь - у стилі, батьки (мамо або тато) сказали, що так краще для мене, а ви не те лікуєте.
Щиро кажучи, такого було на зорі практики. Зараз, щоб прибрати деструктивний інфантилізм – наперед розповідаю йому реальні історії – страшилки (природно без імен та розпізнавальних знаків) та передаю відповідальність йому.
Є випадки, коли клієнт навіть після цього приходив із травматизацією повторної. Що ж, ми люди і життя у нас не просте. Просто "засукавши рукави" починаю працювати по новій.

Я щиро люблю те, чим займаюсь. Тому що справжній гешефт – це побачити часом клієнта, людину, яка пройшла і відновлення і реабілітацію. Яка живе наповненим життям. Поруч з такою людиною оживає навіть природа. Він стає провідником життя, лозою виноградної. Трошки пвдгянути за цим эфектом можна тут

Тож, якщо бажаєте відновити своє життя – запишіться на пробну, ознайомчу консультацію.