Що зі мною не так? - Задає запитання мені клієнт. Переді мною чоловік 40+. По заду багато успішних кейсів та постійного кар’єрного росту.
Що саме ви маєте на увазі, під "не так"? - Починаю уточнювати я.
Клієнт починає розкривати свою тему. Він відкриває частину свого життя, через історії, подумки, свої (і не тільки) висновки. У його інтонаціях, прагненню до деталей, часом у зміні динаміки самої промови просочується щира потреба бути зрозумілим, почутим.
У цей момент усі мої діагностичні системи для аналізу працюють на всю. Я спостерігаю за тілом та мімікою людини, за тембром, динамікою, структурою його мови. Я аналізую одночасно свій стан і ловлю зміни, що відгукуються в мені під час розповіді клієнта. Так я вловлюю почуття, що він проживає під час своєї розповіді та їх зміни. Так, я можу вловлювати приховані акценти, що звучать за контентом розповіді.
Виходимо на суть:
Досяг якоїсь своєї межі, вперся в перешкоду. Самому не вдається рушити далі в більш амбітні цілі. А минулий рівень уже не цікавий на стільки, що демотивує. Колишні контракти завершив, нових (з новим рівнем амбіцій) за всіх спроб не знайдено. Пропозиції не поступають. Хоча він активно все робить для цього. Процес затягується, рівень занепокоєння та напруги наростає, час спливає.
Запит – зрозуміти ту частину себе, що обмежує подальше зростання.
Ми вирушили в подорож його внутрішнім світом...
Кожен внутрішній світ є унікальним і має свої закони та принципи. Часом парадоксальні, часом конфліктні, але напрочуд переплетені із зовнішньою реальністю людини. Бо саме внутрішній світ вирішує що і як буде з людиною.
Ми пройшли кілька зустрічей-сесій. Кожна з них знайомила нас із часткою справжності мого клієнта. Кожна зустріч давала результат. У результаті ми дісталися процесів, що впливали на поведінкову модель клієнта.
Ми знайшли причину, яка не пускала далі. Це – колись відкинута частина внутрішньої дитини. У Юнгіанській тіні вона занедбана, самотня частина самого себе кликала на зустріч.
Потім був процес єднання (не описуватиму – він інтимний і у кожного клієнта відбувається по своему). В результаті, після єднання – ніби хтось відчинив нові двері можливостей у зовнішній реальності клієнта. Пропозиції стали самі надходити одна за одною.
Я помітив, що внутрішні травми часто схожі на занедбаних внутрішніх дітей. Поглянувши вперше на таку частину себе, можна засумніватися, як ця убога маленька істота здатна допомогти розумному, успішному дорослому мені. Воно швидше моя ганьба, слабкість.
Саме все навпаки. Ця частина особистості колись відторгнута (причини різні, але мета одна - допомогти вижити дитині в дитинстві) має саме те, що вам так не вистачає для подальшого просування.
Усвідомлена цілісність – це перезбирання себе, так би мовити "своїми руками".
Зустріч зі своїми внутрішніми відкинутими дітьми завжди трепетна, чутлива, залишає спогад протягом усього життя. Але саме такі зустрічі – згодом дають екзистенційні ресурси, що є відмінним паливом для руху у продовж майбутнього життєвого шляху.
Якщо у вас сьогодні є відчуття, що ви ніби вперлися в невидиму перешкоду або щось не пускає - можливо ви чуєте саме той поклик, що йде зсередини. Поклик, що звертає вашу увагу на те, що настав час внутрішнього єднання, час внутрішньої цілісності, час проживання вашої справжньої самоцінності.
Тож, якщо ви готові до більш амбітних цілей – запрошую на консультацію.
