Є такий інструмент – баланс брати\віддавати (не плутаємо з пробувати), який впливає на все наше життя.
Це баланс не тільки показує рівень вашого дорослішання в тій чи іншій галузі життя (де ви вирішите застосувати цей інструмент), а й ваші наміри.
Історія з мого життя.
Якось на початку шляху свого навчання 2017р організаційному коучингу я брав участь у обов'язкових практичних зустрічах своїх однокурсників. Одна з учасниць запропонувала розповісти про інструмент, який може бути нам корисний у майбутньому. Якраз це був інструмент – баланс брати/давати.
Я запропонував застосувати його на мені.
- Святославе, скільки ти хотів би отримувати за свою консультацію? Питає вона мене.
Тоді в мене була мета (в результаті я її таки досяг) 100 доларів. Тож я її озвучив.
Записавши мною озвучену цифру, продовжує запитувати:
– А скільки ти максимально платив за консультацію на сьогодні?
Я згадав, що по собі максимально платив 30доларів, це ї озвучив.
Записавши навпроти моєї першої відповіді другу цифру – показує мені наочний приклад дисбалансу.
- Святославе, ти хочеш брати в три рази більше за свої послуги, а ніж готовий віддавати за послуги інших.
Я був здивований цим явним фактом, який для мене був не очевидним.
Відповідно до середніх показників, за такої умови моя реальна вартість послуг мала б становити не більше 50уе. Але це не та мета, яку я собі поставив!
Так я поступово змінював своє мислення та погляди на життя. Так я починав платити за свій розвиток та за свої персональні консультації більше. Перевіряючи таким чином на практиці дію цього інструменту в моєму житті. Збіг чи ні, але наймаючи хороших фахівців для себе (рідко коли добре і на халяву буває в житті без наслідків) у мене стали з'являтися клієнти, що могли оплачувати мої консультації за 100доларів та більше (тут долари – це просто еквівалент).
У житті вся природа підпорядкована екзистенційному закону, який говорить спочатку важливо зрости (розвинутись) і лише потім давати плоди. Дерево молоденьке, спочатку бере в себе все, що є біля нього, щоб достатньо освоївшись, зміцнівши - почати віддавати плоди.
Так і ми люди. Діти – більше живуть у стані «я, мені, для мене». Коли ми дорослішаємо (в умовах адеквату) ми наповнившись від проживання, починаємо передавати набуте іншому. Ставши батьками, ми дедалі більше проживаємо життя, де баланс брати/давати зміщується убік “Я віддаю”. І це природньо. Тому, що ви набули нового рівня усвідомлення проживання життя, де від того, що ви віддаєте – ви отримуєте радість від цього.
Це актуально не лише у стратегічному погляді на все життя, а й розглядаючи локальні шматочки, моменти, обставини свого буття.
Задайте собі питання. У цій компанії, стосунках, стані я більше (баланс) віддаю чи беру? Я готовий платити за те, що я беру (тобто баланс брати/віддавати), або все ще проживаю стан дитячого ЕГО, де хочу отримувати цінне для мене (корисне) з позиції – мені більше і на халяву.
Так буває, що фізично людина виростає, але залишається рухома цінностями, переконаннями, потребами застиглої (частіше всього на це сприяє травмування у внутрішньому світі) в розвитку дитини або підлітка підсвідомо живе з під "Я, мені, для мене".
Часом до мене приходять люди 40+ з подивом, щось не так то в їхньому житті. Я аналізую все, що кажуть (та як це роблять) вони мені, і розумію, що переді мною підліток 40+ років. Підлітку з часом стає дуже важко проживати доросле життя. Тож дисонанси та парадокси все більше наповнюють життя такої людини.
А як у вас із балансом брати/давати?
Для самодіагностики спробуйте собі відповісти на кілька питань:
Що я отримую (вигоду, цінності, пропозиції, послуги) від життя?
Що я віддаю у життя?
В який бік балансу (брати/давати) вказують відповіді?
Хочете пройти ретельнішу діагностику по собі – записуйтесь на консультацію
P.S. Війна внесла корекцію в моє ціноутворення – але не в систему, а різноманітність. Цінова політика стала більш гнучкою та емпатичною.
