Дедалі більше помічаю, що тиша стає дефіцитом.

Світ людей стає гучнішим. Гучніше у рівні звуку, й у рівні наполегливості. Гучніше діє на нас маркетинг, полюючи за тим, щоб зацікавити нас. Міста поринули у постійний звуковий шум машин та світла.
Нас оточують безліч гаджетів, голосно і наполегливо заповнюючи нас інформацією і заволодіють нашою увагою.
Тишу підім'яв під себе інформаційний, так би мовити, білий шум.

Але найсумніше у всьому цьому, що тиша стала так само і внутрішнім дефіцитом. Усередині нас звучать монологи та діалоги, скачуть голосно думки, гримять почуття, кричать емоції...

Тиша та спокій – тісно пов'язані. Вони є частиною одного. Тому вигоряння – це природне наслідок того, що людина довго і регулярно живе та працює з перекошеним балансом, де тиші немає місця.

Задайте собі питання:
Скільки часу маю що почути тишу?
Чи маю тишу всередині себе?
Я маю навичку чути тишу?
А у тиші я чую себе?
Хочете почути відповіді на життєві свої питання – почніть чути тишу, почніть створювати собі простір для тиші.

Хочете чути свій тихий голос мудрості, який завжди за вас, але не виходить – тоді запрошую вас на демо-сесію, де ви вже зможете торкнутися своєї тиші і побути в ній.