Чому я не можу вийти із страждань?

Якщо ви хоча б раз ставили собі таке питання, тоді ця інформація буде вам корисна.

Так чому ж ми не можемо вийти із токсичного кола страждань?

Відповідь може здатися не очікуваною, або навіть викликати емоційні реакції.

Відповідь така – бо  страждання для нас важливі, майже цінність.

Фундаментальних причин цього є декілька. В цій статті ми розглянемо одну з них.

А щоб не бути теоретиком, то цю причину ми розглянемо на прикладі реальної роботи з клієнтом над своїм запитом (звісно з дозволу клієнта, але ім’я та деякі подробиці змінено, в умовах конфіденційності).

Трохи про життя самого Майкла, щоб читачеві було більш зрозуміло чому страждання не свідомо стає бажаним.

Майкл виріс у сім’ї на пострадянському просторі. Не все було у них гарно, як і в багатьох сімей того часу. Дитинство ми пропустимо.

Майкл виріс. Побудував сім’ю з люблячою дружиною, прийняв хрещення Господнє, народилися троє хлопчиків. Начебто все добре.

Але щось засмучувало. Час минав і Майкл помітив закономірність – майже кожний робочий день він повертався виснажений та подавлений. Сам Майкл працював старанно та багато. У нього була гарна репутація. Він, як хлопчик «помагай» - кликни його і він примчить, все зробить. Клієнт задоволений.

Брав на себе замовлення, де інші «косячили», а він старанно все виправляв, походу вислуховуючи увесь негатив, що на нього був спрямований – він же представник тих, хто «накосячив».

Він думав: "А як може бути інакше – це ж робота".

Повертався додому ввечері змореним. Щоб хоч трохи розслабитися "приймав" трохи коньячку. Іноді вистачало сил подарувати увагу дітям, дружині, але все більше було такого, що діти дратували. Дружина за день з трьома хлопцями теж була замучена, то ж очікувала допомоги, а натомість її просили дати чоловіку змогу відпочити.

Ви скажете, що він же за ради сім’ї працює. Йому потрібна тиша, спокій. Це так. Але якщо у вас є досвід виховання хлопчиків, то ви зрозумієте що коли їх троє, де старшому 7 років – ви зрозумієте також і дружину з її важкою місією бути цілий день з ними один на один.   

Що ми маємо. Ввечері двоє батьків повністю виснаженні і не можуть приділити уваги один одному, дітям та попіклуватися про свої потреби.

Рівень страждання постійно зростає. Спочатку Майкл легко витримував. Але з кожним роком він відчував все більше і більше, що не задоволений роботою, життям та собою.

Для соціуму – зразковий сім’янин, хороший батько, класний працівник, експерт свого напрямку, християнин зі стажем. Все що на поверхні – добре.

Всередині пустота, страждання, та жага щастя.

От так він прийшов до мене. Як прийшов, скоріше я побачивши його страждання (є у мене така здібність бачити людей) запропонував попрацювати з цим.

Не буду описувати, як у своєму методі я працюю, бо це довго. А розповім про те що вдалося знайти такого, що робило його страждання «зв’язаним» з Майклом.   

Під час консультування ми виявили алгоритм, яким Майкл живе все своє доросле життя. Цей алгоритм спонукав його на підсвідомому рівні жити та працювати так, щоб страждання було завжди з ним!

Тепер про алгоритм:

Під час роботи, я побачив, що Майкл доходить до результатів, яких він хотів, але потім робить «відкат» назад. Зазвичай я підхожу з різних сторін, але тут «відкат» повторювався. Ми разом з Майклом зрозуміли, що якимсь чином для нього страждання важливе. Навіть можна сказати, він його береже.

Тож я поставив питання: "Майкл як ти вважаєш чому, для тебе так важливо страждати? Який в цьому може бути сенс, що спочатку не видно?"

На цей час Майкл вже розвинув свою здібність рефлексувати, тому він замислившись почав шукати першопричину. Кожний раз, коли він давав відповідь, я посилював «занурення» в глиб його свідомості через питання, так щоб не свідоме – стало свідомим.

Так ми проявили цей алгоритм. Ось він:

Абсурд став очевидним, коли Майкл усвідомивши побачив перший та останній елементи свого життєвого алгоритму.

Його висновки були на зразок: "Страждання – це шлях до легкого життя?"

Це ж парадокс!

Бо страждання не приводить до легкості життя – навпаки воно робить життя людини важким, виснаженим, самотнім.

Кому цікаво та приємно будувати довгострокові стосунки з людиною, яка постійно в стражданнях?

Але як би парадоксально це не виглядало, подібні алгоритми неусвідомлено керують рішеннями, виборами, життям людини. Вони здібні перетворити гарні стосунки на токсичні, любов на біль, успіх на поразку.

Зараз Майкл починає роботу по собі на підміну алгоритму. Прописувати свідомо всередині такі елементи, які приведуть його дійсно до проживання щастя та любові в житті.

Підмінити, або просто видалити такий алгоритм не можливо – він є часткою базових налаштувань у внутрішньому світі людини.

Тож якщо хочете зрозуміти свої алгоритми, які керують вашими стосунками, життям, сенсами – запрошую на консультацію.
Записатися на консультацію ви можете заповнивши форму за посиланням.