Хтось колись прищепив нам переконання, що якщо людину дорікати, критикувати, робити зауваження, вказувати на його помилки, то це допоможе людині стати краще. Бо вона так розвивається...

Насправді, роблячи так, ви точно вбиваєте мотив щось робити або вчитись, пригнічуєте її  відносини з вами, руйнуєте самоцінність людини, напружуєте стосунки. 

Єдиний аргумент, який я, як коуч, чую на користь критики іншого, це фраза:
"Вони поводилися зі мною так і нічого. Тому і я так повожусь». 

Це «нічого» насправді говорить про те, що я вижив (ла), незважаючи на всі травми, з якими зіткнувся (зіткнулася). Ви витримали, не розвалились – а от ваша близька людина може ї не витримати.

 
Чи варто експериментувати на близьких людях?

Невелике відео про те, як змінити звичний спосіб реагування критикою на більш екологічний, якій покращую стосунки:

Якщо є проблема з внутрішнім критиком – звертайтеся.