Вона робить таку цікаву річ. З дерева, або куща, вона відламує гілочку, бере її в дзьоб, піднімається на велику висоту і з цією гілочкою починає там кружляти. Навколо самки починають літати орли, тоді вона кидає цю гілку вниз, а сама дивиться. І ось якийсь орел підхоплює цю гілку в повітрі, не давши їй впасти, а потім приносить її до самки дуже акуратно, з дзьоба в дзьоб. Орлиця бере цю гілку і знову кидає вниз, самець знову її ловить і приносить їй, а вона знову кидає... І так повторюється багато разів.
Якщо протягом певного часу та неодноразових кидань гілки орел щоразу підхоплює її, то самка вибирає його, і вони спаровуються з ним. Навіщо вона це робить, ви пізніше зрозумієте.
Потім вони забираються високо на скелю, в'ють гніздо з жорстких прутів, і мама з татом починають видирати з себе, зі своєї власної плоті, дзьобом пух і пір'я. Цим пухом і пір'ям вони вистилають гніздо, забивають усі дірки в ньому, роблять його м'яким і теплим. У таке м'яке та тепле гніздо орлиця відкладає яйця, потім вони висиджують пташенят.
Коли з'являються орлята (а вони приходять на світ Божий такими маленькими, голенькими, немічні), батьки прикривають їх своїм тілом, поки вони не зміцніють. Затуляють крилами від дощу, від палючого сонця, носять їм воду, їжу, і пташенята ростуть. У них починають рости пір'я, міцніють крила та хвіст.
І ось вони вже оперилися, хоча ще маленькі. Тоді мама з татом бачать, що вже настав час... Тато сідає на край гнізда і починає бити по ньому крилами: молотить, б'є, трясе це гніздо. Навіщо? Для того, щоб вибити все пір'я та пух, щоб залишився тільки жорсткий каркас із гілок, який на початку вони сплели і склали. А пташенята сидять у цьому витрусеному гнізді, їм незручно, жорстко, і вони не розуміють, що ж трапилося: адже матуся та татко були раніше такі ласкаві та дбайливі. Мама в цей час летить кудись, ловить рибку і сідає десь метрів за п'ять від гнізда, щоб пташенята бачили. Потім на очах у своїх пташенят починає цю рибу потихеньку їсти.
Пташенята сидять у гнізді, кричать, пищать, не розуміють, що ж трапилося, адже раніше все було по-іншому. Мама з татом їх годували, напували, а тепер все пропало: гніздо стало жорстке, пір'я та пуху вже немає, і ще батьки самі рибу їдять, а їм не дають. Що робити? Адже їсти хочеться, треба вибиратися з гнізда. І тоді пташенята починають робити рухи, які вони ніколи раніше не робили. Вони й далі їх не робили б, якби батьки продовжували з ними няньчитися.
Пташенята починають повзти з гнізда. Ось орля вивалюється, таке незграбне, ще нічого не вміє, нічого не знає. Гніздо стоїть на скелі, на стрімкій скелі, щоб ніякі хижаки не підібралися. Пташеня зривається з цього схилу, черевом по ньому їде, а потім летить у прірву. І тут тато (той, що колись ловив гілочки) стрімголов кидається вниз і ловить собі на спину це орля, не давши йому розбитися. І потім, на спині, він піднімає його знову в незручне гніздо, знову на скелю, і все починається спочатку.
Ці пташенята падають, а батько їх ловить. А Батько ловив їх, як орел, на Свою спину. У орлів жодне орля не розбивається. І ось в якийсь з моментів падіння орля починає робити рух, якого ніколи раніше не робило: воно розправляє на вітрі свої відростки-крила, потрапляючи в потік повітря і таким чином починає літати. Так орли навчають своїх пташенят. І як тільки пташеня починає літати самотужки, батьки беруть його з собою і показують місця, де водиться риба. Вони вже не носять її йому в дзьобі.
Це дуже гарний приклад того, як нам потрібно виховувати своїх дітей духовно та фізично. Як важливо не перетримати їх у тепленькому гніздечку! Як важливо не перегодувати їх рибкою, коли вони самі вже можуть її ловити! Але з якою турботою ми повинні навчити їх літати, присвячуючи цьому свої сили, свій час, мудрість і навички! Не дарма самка вибирає самця, кидаючи гілочку. Вона не хоче, щоб її діти розбилися.
У орлів і так пташенят мало, одне чи два.
Із просторів Інтернету)
