Трудоголізм, нескінченний біг і «усі успіхи світу» у чоловіків часто виявляються не високою продуктивністю, а маскою прихованої депресії. Спроба постійно бути в русі просто глушить внутрішній біль і в результаті спалює людину вщент. Коли чоловік працює по 14 годин на добу, постійно кудись поспішає і не може присидіти на місці ні хвилини, ми зазвичай кажемо: «От це продуктивність! Оце амбіції!». Але якщо придивитися, за цим часто ховається зовсім інше. Бостонський сімейний психотерапевт Терренс Ріл ще наприкінці 90-х влучно помітив: чоловіки з прихованою депресією просто не вміють зупинятися. Вони біжать.

Він відкрив маленьку кав’ярню на розі забутої всіма вулиці. Жодного брендингу, нульовий трафік і лише одна вивіска: «Відкрито з 5:00 ранку». Навколишні тільки крутили пальцем біля скроні: «Серйозно? 5 ранку? Та хто туди піде?»

Хочете власну справу? Просто беріть і робіть. Поки не відкрили — це не бізнес, а просто фантазія.

Знаєте, як це буває? Ви дивитеся на завдання і розумієте: треба робити. Крок очевидний, вектор зрозумілий. Але всередині щось клацає, і ви кажете собі: «Треба ще трохи зібрати даних», «Зараз не найкращий момент», «Треба доопрацювати все до ідеалу».

У культовій вправі американських «морських котиків» (Navy SEALs) новобранців кидають у басейн із триметровою глибиною зі зв'язаними за спиною руками та зчепленими лодыжками. Завдання — протриматися п'ять хвилин.