Для покращення стосунків та взаємин з собою (а це покращує життя в цілому) іноді досить згадати, як це – любити себе.

Дивовижно спостерігати, за допомогою клієнтської практики та особистого досвіду, як ми, люди, можемо створити умови для того, щоб «самопідставлятися». Крок за кроком, рішення за рішенням, вибір за вибором, людина доводить себе до ситуації, обставин, за які їй доводиться розплачуватися (страждання, криза, стрес, розорення).

В результаті багаторічного особистого і клієнтського досвіду у мене накопичилося достатньо корисної інформації, щоб поділитися деякою з тобою, читач. Я буду намагатися викласти цю тему таким чином, щоб вона була зрозуміла людям, які не працюють в сфері психології та консультування, але цікавляться цією темою.

Прощення – це акт звільнення від образи, кривдника та образи. Однак, що робити, коли ми стикаємося з необхідністю пробачити себе? Цей процес, безумовно, складний, але можливий та важливий для нашого внутрішнього спокою та благополуччя.

Чужа думка - це сила, здатна впливати на нас як на індивідуумів, визначати наші вчинки, думки та самовідчуття. Ми живемо у світі, де соціальні медіа, суспільні норми та очікування відіграють величезну роль у нашому житті. Іноді ми стаємо бранцями чужих думок, доводимо себе до занепокоєння і тривоги, прагнучи відповідати якимось нав'язаним стандартам. Однак важливо розуміти, що залежність від чужої думки може обмежувати нашу свободу та перешкоджати особистісному зростанню.