Ви коли-небудь ловили себе на думці, що доїхали до офісу і абсолютно не пам'ятаєте самого процесу кермування? Або що знову відповіли близьким чи колегам заученим, стандартним паттерном, про якийгого згодом пошкодували?

У давній єврейській мудрості є потужний принцип: спочатку зроби, а потім дивись на результат. Звучит просто, але на практиці більшість із нас робить усе навпаки.

Дуже часто на консультаціях я чую від клієнтів схожі скарги: «Я не розумію, чому в моєму житті немає жодних зрушень. Чому не з’являються нові люди? Де цікаві пропозиції? Чому все знову й знову рухається за одним і тим самим колом?»

Більшість дій інших людей проти нас — це не спланований напад, а несвідома реакція на їхній власний внутрішній хаос. Гнів виникає тоді, когато ми персоніфікуємо чужий біль і сприймаємо його як особисту загрозу. Коли ти усвідомлюєш, що перед тобою «порожній човен», гнів втрачає будь-який сенс і поступається місцем спокійному спостереженню.

Трудоголізм, нескінченний біг і «усі успіхи світу» у чоловіків часто виявляються не високою продуктивністю, а маскою прихованої депресії. Спроба постійно бути в русі просто глушить внутрішній біль і в результаті спалює людину вщент. Коли чоловік працює по 14 годин на добу, постійно кудись поспішає і не може присидіти на місці ні хвилини, ми зазвичай кажемо: «От це продуктивність! Оце амбіції!». Але якщо придивитися, за цим часто ховається зовсім інше. Бостонський сімейний психотерапевт Терренс Ріл ще наприкінці 90-х влучно помітив: чоловіки з прихованою депресією просто не вміють зупинятися. Вони біжать.