Особливо це стосується людей, які досягли значного соціального та фінансового успіху, адже суспільство охоче винагороджує тих, хто добре виконує ролі, але значно рідше запитує, наскільки ці ролі відповідають справжнім бажанням людини.

Карл Густав Юнг писав про те, що людина прагне цілісності, а не досконалості, хоча більшість із нас витрачає роки саме на пошуки досконалості, сподіваючись, що одного дня вона стане перепусткою до любові, щастя та внутрішнього спокою.

Емоційний біль, тривога та апатія — це не збої в системі й не ознаки вашої слабкості. З погляду юнгіанського аналізу, це крик вашої душі, яку забарикадували в догоду соціальним очікуванням та фальшивим маскам. Наше страждання триває доти, доки нам бракує сміливості подивитися на його корінь. Тільки інтегрувавши свою витіснену Тінь та припинивши внутрішню війну, людина здатна вийти з ролі жертви, віднайти справжню цілісність (індивідуацію) і перетворити кризу на джерело особистісної сили.

Любов дивним чином нагадує інвестицію, яка не дає гарантій прибутку, не має договору страхування і не передбачає можливості повернення вкладених коштів у разі невдачі.

Саме про такі моменти писав Джеймс Холліс, описуючи кризу не як проблему, а як природний етап розвитку людини, яка більше не може задовольнятися зовнішніми відповідями на внутрішні питання.