У ці моменти власні знання здаються мізерними, досвід — недостатнім, а впевненість — чимось таким, що належить іншим, але не тобі, і саме тут виникає спокуса зупинитися або повернутися назад, у більш зрозумілу і передбачувану реальність.

Уявіть картину: понеділок, ранок. Ви сидите у своєму кабінеті або за столиком улюбленої кав'ярні. Перед вами — свіжі звіти. KPI виконуються, продажі ростуть, команда працює як швейцарський годинник (або майже як швейцарський, що для наших реалій уже перемога). Партнери тиснуть руки, конкуренти нервово кусають лікті. Зовні ви — абсолютний переможець. Але всередині... повна тиша.

Є момент у розвитку, про який не дуже люблять говорити. Бо він не звучить як успіх. І не виглядає як провал

Цікаво спостерігати, як у житті, а особливо в роботі, перетинаються ці внутрішні світи