І в цій точці страх перестає бути раціональним. Він стає екзистенційним. Бо справа вже не в активах та не в статусі. Справа в тому, що за роки побудови вся конструкція життя могла непомітно стати опорою самого себе. Що з цим робити?

У людини, яка багато років приймає рішення і несе відповідальність, виникає потреба зупинитися і подивитися на своє життя трохи ширше. Не лише через показники бізнесу. Ось кілька простих, але чесних питань.

Люди, які створюють компанії та керують ними, часто живуть усередині сильної ролі. Згодом навколо цієї ролі формується простір очікувань. Від них чекають стійкості, ясності, здатності тримати напрямок. І вони справді вміють це робити. Але ця сила має і зворотний бік.

Сьогодні ми спостерігаємо не просто конфлікт поколінь, а справжню революцію сенсів. Поки власники бізнесу скаржаться на «дефіцит кадрів» та «ліниву молодь», світ (і Україна зокрема) проходить через фундаментальну трансформацію трудової етики.

У власників бізнесу та топ-менеджерів є особливий тип втоми. Її рідко видно із боку, напруга, яку важко пояснити - тиск статусу (ролі).