Ви загоряєтесь ідеєю, купуєте навчання, починаєте новий проєкт або плануєте регулярні зміни в житті. Це справді важливо для вас. Але минає тиждень-два — і запал зникає. На зміну приходить розчарування, прокрастинація та відчуття провини. Чому наш мозок «саботує» те, що ми вважаємо пріоритетним? Справа не у відсутності сили волі, а у глибинних механізмах нашої психіки.

Більшість людей проводять життя в очікуванні. Ми чекаємо, коли закінчиться війна, коли виростуть діти, коли прийде «той самий» шанс або коли хтось пояснить нам, навіщо ми тут. Ми ставимо життю питання: «У чому мій сенс? Чому ти зі мною так поводишся?». Але справжнє зцілення душі починається з радикального перевороту свідомості: не ви повинні питати у життя про сенс — це життя щодня ставить питання вам.

Що це за такі сенси? Чому знаходження їх, чи відновлення пожвавлює людину? Що в них за сила? Давайте розкриватимемо цю тему

Це найбільш емоційний та складний розділ. Тут ми заходимо на територію, де безсилі логіка та звичний оптимізм. Ми говоримо про те, що Віктор Франкл називав «трагічною тріадою» людського існування: страждання, провина та смерть.