Іноді роки терапії та тонни книг із психології зводяться до кількох фундаментальних істин. Якщо їх по-справжньому «прожити», а не просто прочитати, внутрішній компас налаштовується напрочуд швидко.

Є люди, які не знають, що вони є даром небес.

Катерині зараз 52. У її очах – відбиток довгого шляху, позначеного невидимими рубцями дитинства. Спогади, мов уламки розбитого дзеркала, болюче кололи пам'ять, починаючи з того фатального чотирирічного віку, коли її дитячий світ перетворився на поле бою для найдорожчих людей – батьків. Їхні сварки, гучні й безжальні, вривалися в її тендітну свідомість, сіючи страх і тривогу. Вона не отримала тієї безумовної любові та прийняття, на які заслуговує кожна дитина, натомість відчувала лише напругу та холод. А у шість років пролунав грім розлучення, що став не кінцем кошмару, а лише початком її власної, глибоко особистої боротьби.

Страх смерті, або танатофобія, є одним з найпоширеніших і найглибших людських страхів. Він багатогранний і може мати різні причини, які часто переплітаються між собою.

Люди постійно відчувають потребу у любові. І чим більше її не отримує їхня душа – тим більше вона голодує і згодом перетворюється з королеви красуні на якусь скручену голодом каргу. Як цьому запобігти?