Ми звикли думати про совість як про внутрішнього прокурора, зануду, який прокидається лише тоді, коли ми щось накоїли, щоб гризти нас почуттям провини. Але це трагічна помилка, яка коштує нам душевного здоров'я. Совість — це не гальма. Совість — це кермо.

Більшість сучасних проблем виникає через те, що ми плутаємо «дім», у якому живемо, з «господарем», який у ньому мешкає. Коли ми кажемо «я», ми зазвичай маємо на увазі суміш своїх звичок, емоцій та фізичного стану. Але антропологія сенсу стверджує: людина — це набагато складніша архітектура. Вона тривимірна.

Жодну людину не можна прирівняти до іншої, як і жодну долю не можна порівняти з іншою, і жодна ситуація точно не повторюється — кожна закликає людину до іншого способу дій.

Чому іноді навчання та/або розвиток не дає гарного ефекту? Для тих, хто не розучився читати довгі тексти в яких є частка іншого життя, дослідження, висновки.

Напевно, вам знайоме таке дивне і складне відчуття себе або всередині себе, коли в принципі все ок, але вам якось не радісно. Наче нічим радіти. Той, хто подібне не пережив або не проживає – ця стаття буде носити для вас суто інформативний характер на відміну від тих, хто з цим станом зустрівся.