З'явилося явище – комфортний голод. Комфортний з тим самим змістом, що й у фразі вийти із зони "комфорту".

Часто люди впадають у відчай, бо шукають «Великий Сенс» у майбутньому, ігноруючи можливості, що лежать під ногами. Але зцілення починається тоді, коли ми розуміємо: сенс — це не точка призначення, це спосіб взаємодії зі світом. Існує троє головних шляхів, по яким сенс приходить у наше життя.

Ми звикли думати про совість як про внутрішнього прокурора, зануду, який прокидається лише тоді, коли ми щось накоїли, щоб гризти нас почуттям провини. Але це трагічна помилка, яка коштує нам душевного здоров'я. Совість — це не гальма. Совість — це кермо.

Більшість сучасних проблем виникає через те, що ми плутаємо «дім», у якому живемо, з «господарем», який у ньому мешкає. Коли ми кажемо «я», ми зазвичай маємо на увазі суміш своїх звичок, емоцій та фізичного стану. Але антропологія сенсу стверджує: людина — це набагато складніша архітектура. Вона тривимірна.

Жодну людину не можна прирівняти до іншої, як і жодну долю не можна порівняти з іншою, і жодна ситуація точно не повторюється — кожна закликає людину до іншого способу дій.