Трудоголізм, нескінченний біг і «усі успіхи світу» у чоловіків часто виявляються не високою продуктивністю, а маскою прихованої депресії. Спроба постійно бути в русі просто глушить внутрішній біль і в результаті спалює людину вщент. Коли чоловік працює по 14 годин на добу, постійно кудись поспішає і не може присидіти на місці ні хвилини, ми зазвичай кажемо: «От це продуктивність! Оце амбіції!». Але якщо придивитися, за цим часто ховається зовсім інше. Бостонський сімейний психотерапевт Терренс Ріл ще наприкінці 90-х влучно помітив: чоловіки з прихованою депресією просто не вміють зупинятися. Вони біжать.

Тому що одного дня питання «Що я маю?» перестає бути головним. І на його місце приходить значно важливіше питання: «Ким я став за всі ці роки?»

Багато чоловіків роками шукають відповідь, чому їм важко приймати рішення, будувати рівноправні стосунки або реалізувати свій потенціал без постійного самозахисту. Відповідь лежить у внутрішній психологічній сепарації та дорослішанні.

«Хочеш бути успішним — спілкуйся з успішними». Популярна порада, правда? На початку своєї кар’єри в коучингу я свято в це вірив. Знайшов спільноту, де збираються «сильні світу цього», і, не вагаючись, купив квиток на бізнес-сніданок.

Він відкрив маленьку кав’ярню на розі забутої всіма вулиці. Жодного брендингу, нульовий трафік і лише одна вивіска: «Відкрито з 5:00 ранку». Навколишні тільки крутили пальцем біля скроні: «Серйозно? 5 ранку? Та хто туди піде?»