Кожен чув вислів: «коли готовий учень, приходить вчитель». Я більше року знаходилась в стані виснаження і довгий час не розуміла чому не має сил рухатися в своїй діяльності, чому хочеться сховатися від публічності і засісти в тиху гавань.

У своїй професії (разом з клієнтом) ми долаємо його життєві труднощі, стреси, кризи. Разом ми обходимо захисні реакції та резонанси. Я спостерігаю і співчуваю їхнім ранам, їхній болі, їхнім стражданням, їхнім труднощам в розумінні своїх змішаних почуттів.

На жаль, деякі слова і вчинки, звернені до людини, є такими, що залишають після себе біль, душевні травми.

У житті кожного з нас трапляються моменти, коли здається, що все йде навперекій, що неможливо досягти успіху або подолати труднощі. У ці моменти ми часто відчуваємо відчай і здачу. Чому так відбувається? Чому ми здаємося, коли маємо виклик?

Прощення – це акт звільнення від образи, кривдника та образи. Однак, що робити, коли ми стикаємося з необхідністю пробачити себе? Цей процес, безумовно, складний, але можливий та важливий для нашого внутрішнього спокою та благополуччя.