Карл Густав Юнг писав про те, що людина прагне цілісності, а не досконалості, хоча більшість із нас витрачає роки саме на пошуки досконалості, сподіваючись, що одного дня вона стане перепусткою до любові, щастя та внутрішнього спокою.

Емоційний біль, тривога та апатія — це не збої в системі й не ознаки вашої слабкості. З погляду юнгіанського аналізу, це крик вашої душі, яку забарикадували в догоду соціальним очікуванням та фальшивим маскам. Наше страждання триває доти, доки нам бракує сміливості подивитися на його корінь. Тільки інтегрувавши свою витіснену Тінь та припинивши внутрішню війну, людина здатна вийти з ролі жертви, віднайти справжню цілісність (індивідуацію) і перетворити кризу на джерело особистісної сили.

Любов дивним чином нагадує інвестицію, яка не дає гарантій прибутку, не має договору страхування і не передбачає можливості повернення вкладених коштів у разі невдачі.

Саме про такі моменти писав Джеймс Холліс, описуючи кризу не як проблему, а як природний етап розвитку людини, яка більше не може задовольнятися зовнішніми відповідями на внутрішні питання.

Чого люди боїться найбільше ніж смерті.