Екзистенційне з гумором про людину та сенси.

Є один момент у житті керівника, про який зазвичай не пишуть у бізнес-книжках. Там, де обкладинки обіцяють «лідерство без стресу» і «команду мрії за 30 днів», цей момент якось скромно стоїть осторонь і робить вигляд, що його не існує

Іноді криза приходить не як трагедія, а як дуже дивний гість. Без попередження, без стуку — просто одного ранку сідає поруч із вами за каву й дивиться так, ніби знає про вас трохи більше, ніж ви самі.

Жаль - дивна штука. Воно завжди звучить однаково: «Якби я тоді знав…» І в цій фразі захована маленька пастка. Тому що ти начебто порівнюєш себе минулого — із собою нинішнім.

Іноді людина приходить не за тим, що озвучує на початку консультації. Формально це може звучати як бізнес-запит, або щось не складається, є напруга у рішеннях, немає ясності наступного кроку. Зовні все більш-менш, робота йде, відповідальність тримається, роль виконується, але всередині інший стан.